Серед лауреатів опинилися кращі спортсмени, тренери, команди, фахівці та спортивні легенди. Трійки кращих в кожній з номінацій шляхом таємного голосування обирали члени Української академії спорту, серед яких і тренер національної збірної України з футболу Андрій Шевченко.
Серед тріумфаторів 2017-го року знайшлося місце і Олександру Абраменку, Олімпійському чемпіону з фристайлу ХХІІІ зимових Олімпійських ігор в Пхьончхані. На сцені він зізнався, що запрошення на помпезну церемонію стало для нього справжнім сюрпризом, адже свою нагороду він здобув вже у новому році. “ПРО ФУТБОЛ” скористався нагодою ексклюзивно поспілкуватися з Олександром і дізнався про футбольні вподобання нашого чемпіона.
– Олександре, перед вирішальним стрибком на Олімпіаді ви чітко усвідомлювали, що зараз все залежить від вас і золота медаль стала цілком реальною?
– Я налаштовувався на медаль будь-якого ґатунку. В той момент, коли виконував свій контрольний стрибок, я намагався сконцентруватися. Дуже не хотів допустити помилку. В думках готував себе до того, що треба виконати свій найкращий стрибок. На щастя, все так і вийшло.
– Після золота на Олімпіаді чимало спортсменів припиняє свою кар’єру, бере паузу. У вас вистачить мотивації продовжувати далі?
– Зараз я відпочиваю, набираюся сил. Але далі продовжу тренування і виступи. Мотивацію завжди можна знайти, якщо це потрібно. Наприклад, я хочу завоювати медаль на чемпіонаті світу. У мене її ще ніколи не було і в цьому я бачу свою наступну ціль.
– Де найбільше любите відпочивати в Україні?
– В сусідній від Миколаєва Одесі. Там море, там тепло (посміхається).
– Ваш батько Володимир Абраменко свого часу виступав у любительських футбольних командах Полтавщини та Харківщини, а зараз працює у МФК “Миколаїв” на посаді офіцера з безпеки. Для вас футбол також не чужий, оскільки займалися ним в дитинстві. Однак врешті-решт ви зосередилися нафристайлі. Чому обрали саме цей вид спорту?
– Батько в молодості справді грав у футбол і хотів, щоб я пішов його шляхами. Йшла мова про професійний спорт. Я розпочинав з футболу, однак він мене не зацікавив і я обрав фристайл. Виявилося, що мені цікаві екстремальні види спорту (посміхається).
– В Миколаєві знаходиться один з небагатьох українських трамплінів. Його наявність у вашому рідному місті стала визначальним фактором при виборі майбутньоїпрофесії?
– Мабуть, так. В Миколаєві існувала база, а ще мене запросив тренер і мені сподобалося. Якби не ці обставини, то я не розпочав би займатися фристайлом.
– В дитинстві батько брав вас на матчі МФК “Миколаїв”?
– Так, ми часто ходили на стадіон. Проте деталей в пам’яті практично не залишилося. Один з останніх спогадів – протистояння нашої команди з “Динамо“, якевідбулося минулого року в рамках Кубка України. Цей матч мені добре запам’ятався.
– Ви часто буваєте в роз’їздах. Скільки місяців протягом року ви проводите за межами Миколаєва?
– Легше сказати, скільки часу я знаходжуся вдома. Давайте рахувати – маю місяць заслуженої відпустки. Ще буває кілька днів перерви між зборами. Але їх дуже мало. Буквально три-чотири дні. Тренуюся лише за кордоном. Переважно, в Швейцарії і Фінляндії.
– Знаходите час між тренуваннями для перегляду футбольних матчів?
– Мені більше подобається грати у футбол, ніж його дивитися. При чому, граю сам і люблю грати на комп’ютері. Які команди обираю у віртуальному футболі? Часто буває, що навмання, але найчастіше це “Баварія” і “ПСЖ“.
– Улюблений футболіст Олександра Абраменка?
– Когось одного виділити важко, але, наприклад, в протистоянні Мессі і Роналду оберу аргентинця. Не зможу пояснити, чому, просто інстинктивно Ліонель більше подобається (посміхається).
– В Україні вболіваєте лише за МФК “Миколаїв”?
– Крім рідної команди, підтримую ще київське “Динамо“. Так склалося історично, це легендарний клуб.
Источник: ПРО ФУТБОЛ