Досье
Андрій ЄЩЕНКО народився 9 лютого 1984 року в Іркутську.
2003 – дебютував у складі “Зірки” (Іркутськ).
2005 – став гравцем “Хімок” (Московська область).
2006 – перейшов до київського “Динамо”.
Нещодавно гравець молодіжної збірної Росії з футболу Андрій Єщенко, 22 роки, підписав п’ятирічну угоду з київським “Динамо”.
– Чому Київ, а не Москва?
– До Москви особливо ніхто не запрошував. Мав варіанти, але на словах. Пропозиція київського “Динамо” була більш предметною. Викликав Андрій Червиченко, який володіє правами на мене, і переконав, щоб їхав до Києва. Я взяв квиток на літак і через день був у Кончі-Заспі.
– Кажуть, у Києві ти міг опинитися ще минулого літа.
– Я тоді про цей варіант не чув. Думав пограти в російській прем’єр-лізі. Вона сильніша за український чемпіонат. Тут тільки київське “Динамо” та донецький “Шахтар” борються за “золото”.
– Київське “Динамо” чимось здивувало?
– Чудовою базою у Кончі-Заспі. В Росії таких не бачив.
– Фізичні навантаження значно відрізняються від тих, з якими стикався раніше?
– Колишній тренер підмосковних “Хімок” Павло Яковенко пройшов школу київського “Динамо”. Тож навантажував нас за повною програмою. Бігали не менше, ніж тут. Чув, що Яковенко нещодавно був у Києві. Жалкую, що не зустрілися. Він коротко і зрозуміло все пояснював, з ним було легко працювати.
– Чому “Хімки”не вийшли до російської прем’єр-ліги?
– Важко сказати. Сезон важкий, перельоти далекі. Втрачали багато очок у матчах з аутсайдерами. Це і стало вирішальним.
– “Хімки” у фіналі Кубка Росії програли ЦСКА. Не фарт?
– Зараз армійці – найсильніший клуб Росії. У тому матчі я діяв проти Вагнера Лава і “закрив” його. Але це нам не допомогло.
– Що тренер динамівців Анатолій Дем’яненко сказав на першому тренуванні?
– Що буде важко. Попросив тренуватися індивідуально. Але я витримав навантаження.
– В іркутській “Зірці” теж грав правим захисником?
– “Зірка” – моя перша професійна команда. Потрапив до неї у 19 років. Грав у півзахисті. Правим захисником поставили вже у “Хімках”.
– Хтось підштовхнув до кар’єри футболіста?
– До секції привів товариш. А взагалі я до 17 років жив в іркутському дитячому будинку.
– Вихователі підтримали твій вибір?
– Ні, казали: книжок треба читати більше. Але я швидко збагнув, що й до чого. Вихованцю дитячого будинку простіше знайти своє місце у житті, коли займаєшся спортом.
– До Києва вже звик?
– Ще ні. Але потроху освоююся. Тим більше, що моя дівчина Марія поряд – приїхала з Москви. Ходимо з нею до кінотеатру, гуляємо Хрещатиком. Красиве місце.
– А живеш де?
– Клуб надав двокімнатну квартиру в центрі міста. Придбав супутникову антену, щоб переглядати матчі європейських чемпіонатів. У Лізі чемпіонів вболіваю за лондонський “Арсенал”. Взагалі подобається англійський футбол.
– Чому обрав 33-й номер?
– Я люблю 13-й. Під ним грав і в Іркутську, і в “Хімках”. Але в “Динамо” він був зайнятий. Тому зупинився на 33-му.
– Хто з гравців команди справив найбільше враження?
– Моментами дуже цікаво діють Ребров та Ринкон.
– Розмова з Ігорем Суркісом з приводу п’ятирічного контракту була довгою?
– Та ні. Усі умови обговорили досить швидко. Мене вони влаштували.
– І що за умови?
– Без коментарів.
Як вважають російські засоби масової інформації, кияни заплатили за Єщенка три мільйони євро.
Источник: “Газета по-українськи”