Вячеслав ГРОЗНЫЙ: «Свою правоту надо доказывать не силой, а умом или талантом»

Предлагаем вашему вниманию аутентичный текст интервью на языке оригинала журналиста Евгения Биленького с Вячеславом Грозным, которое было опубликовано в исковерканном виде на портале gazeta.ua.

 

Сам автор интервью так оценил произошедшее:

 

“В зв’язку з резонансом в ЗМІ викликаним інтерв’ю з моїм авторством, хочу сказати наступне.Я вважаю себе порядною людиною, а тому хочу захистити своє чесне ім’я. Нещодавно в одному з українських ЗМІ, вийшло інтерв’ю, в якому я значусь автором. На мою думку, контекст деяких відповідей було змінено. Всі докази свого авторства та дійсності даного тексту маю. До вашої уваги матеріал інтерв’ю В’ячеслава Вікторовича Грозного, який я подавав до редакції gazeta.ua”.

 

– В’ячеславе Вікторовичу, ви знаєте що вас об’єднує з Крістіаном В’єрі та Антоніо Касано?

– Навіть ніколи не задумувався, можливо, я так само як і ці гравці змінив багато команд.

 

– Ці гравці народились так само як і ви 12 липня. Дані футболісти мали непростий характер, а чи можете ви себе назвати людиною з непростим характером?

– В побуті я доволі проста та неконфліктна людина. Проте в роботі непростий, оскільки я дуже вимогливий в тренувальному процесі. Я вимогливий як до себе, так і до свого тренерського штабу, зрозуміло, що особливо це стосується гравців. Якщо гравець має високий потенціал та талант , то я не дам йому працювати в пів сили. Через це зі мною важко працювати, хоча коли гравці доходять до рівня ТОП клубів чи збірної, то ще дякую мені кажуть. В принципі, я в побуті і я на роботі – це різні люди.

 

– Яка ви людина?

– Я доволі відкрита людина, хоча й страждаю від цього. Легше тим, хто взагалі нічого не говорить. Мене сьогодні запитували, мовляв вам приходиться працювати в таких важких умовах. Я відповів, що Бог дає випробування по силам, якщо він дав таке випробування, то значить я можу з цим справитись. Мені цікаві нові виклики, не знаю де я буду після нового року працювати. Мене попросили Піріч з Москаленком прийти та допомогти на два місяці, я погодився.

 

– “Каким-то петухам не нравится, что команда играет! И ей не дают возможности играть! Нам не засчитывают уже четыре гола в семи турах!”- ваша цитата в статусі головного тренера “Терека“. Потім не жалкуєте за подібні висловлювання?

– Я підтримував гравців, тоді дійсно було так. Мені навіть після цього ніхто не докоряв за ці слова. Ви ж не думайте, що судді самі помилялися, я знав хто за цим стояв. От цим людям я свої слова і адресував, тому ні про що не жалкую.

 

– В чому на вашу думку полягає відмінність українського та російського футболу?

– Основна відмінність полягає в тому, що в Росії на відміну від України немає телевізійного каналу, який би лобіював інтереси однієї з команд. В Росії можна говорити все що ти думаєш незалежно від того на якому каналі ти знаходишся. Також відмітив би те, що в Києві за великим рахунком лише одна ТОП команда. Натомість в Москві, це: “Спартак“, “Локомотив“, “ЦСКА“, “Динамо“, а також “Торпедо” та ФК “Москва”, які вже зникли з футбольної карти Росії. Я б хотів аби в Києві так само було багато команд з вищої ліги країни, адже це тягне за собою й інфраструктуру(стадіони, манежі, поля).

 

– В’ячеславе Вікторовичу, за умови вигідної пропозиції з Росії, зараз би поїхали туди працювати?

– Ні не поїхав би. Зараз би мені й не запропонували б туди їхати, оскільки коректні люди розуміють ситуацію яка склалась. Багато хто говорить про те, що коли налагодяться відносини між країнами, то вони знову будуть звертатись за допомогою тренерів та гравців з України. Хоча й зараз там грає багато футболістів та працює декілька мільйонів людей.

 

– Якщо б до Росії ви не поїхали, то в якому чемпіонаті ви б хотіли попрацювати, відкинувши всі умовності?

– З позиції молодого тренера, я б хотів попрацювати в Іспанії. Мені подобається робота з м’ячем, яку власне і сповідують іспанські команди. Зараз би поїхав до Англії, адже сучасний футбол там. Я не говорю про гроші, які теж там, туди хочуть їхати всі гравці. Кожна гра в чемпіонаті Англії – це видовище вищого ґатунку.

 

– В своїх інтерв’ю ви дуже часто згадуєте Жозе Моурінью, мабуть, це один з ваших найулюбленіших тренерів, як прокоментуєте його останні результати?

– Я завжди відносився і відношусь до нього з повагою. Моурійнью сам себе зробив, він пройшов нелегкий шлях від перекладача до тренера володаря кубка Ліги Чемпіонів. На відміну від Зідана, який став класним тренером завдяки тому, що був великим гравцем, Моурінью починав з нуля. Зараз же в “Манчестер Юнайтед” йому складно, бо після сера Алекса Фергюсона там ще довго ніхто не зможе запрацювати. Фергюсон – ікона Манчестера на дуже багато років. Найголовніше те, що він великий мотиватор та психолог, він завжди бере весь вогонь на себе.

 

– Прогноз на майбутнє футболу, ви зможете дати? Назвіть гравця, який буде домінувати в світі майбутні п’ять років.

– Я б виділив Кіліана Мбаппе з “ПСЖ” та Кевіна де Брюйне. Можу сказати, що саме за домінування цих гравців пройдуть наступні роки в футболі. Де Брюйне класний диспетчер, а Мбаппе навіть сам не усвідомлює який у нього потенціал.

 

– В’ячеславе Вікторовичу, всі ці футболісти іноземці. Через ваші тренерські руки пройшло також дуже багато іноземців, чи складно взагалі працювати з іноземцями?

– Я до іноземців відношусь ще з більшою повагою ніж до усіх інших. Я сам був в шкірі легіонера, тому знаю що це таке. Я завжди прошу хлопців підтримувати легіонерів, адже кожен в будь-який момент може стати ним же.

 

– А як же всім відомі та непоодинокі ситуації в “Динамо“. Коли занадто дбайливе ставлення зі сторони клубу мало зворотній ефект та гравці просто не хотіли грати, перебуваючи на теплому містечкові?

– Це дуже тонкий момент,який потрібно регулювати на рівні президента та головного тренера клубу. Успішна робота в даному аспекті проводиться практично в усіх клубах України. Наприклад, “Шахтар” зробив акцент на бразильців, на чому тепер успішно заробляє. Більше того, продаючи одного вони купують на заміну іншого. Але бразильцеві в порівнянні з нашим гравцем важче довести те що він не проходить в основний склад. В роботі з командою є дуже багато аспектів які ти повинен виконувати, а гравці можуть навіть не здогадуватись що криється а певними твоїми вчинками та рішеннями.

 

– Тренер В’ячеслав Грозний обрав би молодого та перспективного українця чи добротного легіонера?

– Я взяв би обох( сміється). Як би я міг відмовитись від когось з них. Той легіонер допоміг би молодому українцеві вирости, в таких моментах треба бути педагогом та психологом.

 

– Чим вам запам’ятався період роботи в Болгарії. Хоч ви і пропрацювали там всього один рік але в своїх інтерв’ю ви доволі часто згадуєте цей період життя.

– Мені там дуже подобалось, душа лежить до цієї країни. Ментально мені було там так само легко як в Грузії. Кожного року відпочиваю в Болгарії. “Левскі” – це великий клуб, який люблять в Болгарії на ряду з “ЦСКА“. Я вдячний долі за, те що мав можливість там працювати. Пішов я звідти через запрошення Романцева, хоча й президент “Левскі” не хотів мене відпускати. До речі я цього ніде не афішував але цього року я міг повернутись до Болгарії. До останнього моменту я був першим номером у списку претендентів на роль головного тренера “Левскі”.

 

– І наостанок, що б ви запитали у В’ячеслава Грозного?

– (після паузи) Ніколи не задумувався над цим питанням. Чому так мало приділяю уваги рідним та близьким! Проте вони знають, що через роботу. Запитав би про те, чого хочеться від життя. Хочу щоб рідні були здоровими якомога довше, ще б не хотів щоб була зброя, агресія, війни та інший негатив. Мабуть, я соціаліст-утопіст але правоту треба доводити не силою, а розумом чи талантом. Як казав відомий філософ: “моя сила – правда”. І тільки вона бути єдиним критерієм відносин між усіма людьми.

Источник: komandaonline.com

Новости партнеров

Комментарии: